Використання логарифмів в астрономії

         З 1880 року в астрономії систематично використовують фотографію. У наш час понад 50% усіх астрономічних спостережень здійснюють саме шляхом фотографування небесних об’єктів. Небо фотографують на кольорову емульсію, яка здатна накопичувати кванти світла, на ній водночас утворюються зображення сотень і тисяч світил.

Якщо t – тривалість експозиції у хвилинах, то гранична зоряна величина зафіксованого об’єкта оцінюється формулою:

Mph=14,8+2,5 lg(D)+1,25 lg(t)

де D – діаметр дзеркала телескопа.

Освітленість від небесних світил оцінюють у зоряних величинах. Якщо діаметр об’єктива телескопа D [см], то гранична зоряна величина, яку ще побачить спостерігач у телескоп, буде визначена за формулою:

Мгр=7,0 + 5 lg(D).

У телескоп з діаметром дзеркала 6 метрів можна бачити зорі до 22 зоряних величин (рисунок 1). Світловий потік від таких зір у 2,5 млн разів менший, ніж від найслабкішої зорі, яку ми ще бачимо неозброєним оком.

Таким чином, використовуючи логарифми можна проводити дослідження в області астрономії.